Шевченкіана Виноградівщини

Ньорба Федір

Безсмертному Тарасу

Народився 26 лютого 1928 р. в с. Майдан Міжгірського району у селянській родині. Початкову освіту здобув у рідному селі. Продовжив навчання у горожанській школі, яку закінчив в умовах угорської окупації краю 1944 р. Після визволення Закарпаття за відсутністю учительських кадрів у січні 1945 року згідно з наказом шкільного інспекторату Волівського окружного народного комітету був призначений вчителем по­чаткової школи в присілку села Майдан — Рудавець, де працював до серпня 1946 р. Після цього продовжив навчання в Міжгірській середній школі, яку закінчив у 1948 р. У 1949 р. поступив на навчан­ня в Дрогобицький педагогічний інститут.

Ще навчаючись у середній школі створив з групою однодумців антирадянську націоналістичну організацію "СВЗ при ОУН." (Спілка визволення Закарпаття при ОУН). Тоді ж був прийнятий в члени Організації українських націоналістів, а сама їх молодіжна організа­ція за наказом проводу СВЗ була розпущена.

Будучи студентом Дрогобицького педагогічного інституту, 10 січня 1950 р. заарештований органами КДБ і на підставі статті 54-1 а та 54-11 Карного кодексу УРСР 13 вересня 1950 р. особливою нара­дою при Міністерстві держбезпеки СРСР засуджений на 10 років позбавлення волі за "український буржуазний націоналізм" та ство­рення антирадянської політичної організації "Спілка визволення Закарпаття при ОУН". Покарання відбував у радянських концтабо­рах ГУЛАГу, зокрема у таборі "Речлаг" Воркутинського вугільного басейну в Комі АРСР Російської Федерації, де працював на підзем­них роботах електромеханіком. У концтаборі був активістом підпільної табірної організації ОУН, виконував різні завдання. Звільне­ний з табору 3 вересня 1956 р. Реабілітований у 1992 році.

Під час "хрущовської відлиги" Федору Ньорбі дозволили пра­цювати за фахом у рідному селі, де й почав трудитися вчителем. Але все одно перебував під наглядом спецслужб. Щоб позбутися цього, вирішив змінити місце проживання. Так опинився у с. Чепа Виноградівського району. Але й тут у 1988 році його звільняють з учительської роботи, бо виявили його причетність до Української Гельсінської спілки.

Писати вірші розпочав ще учнем середньої школи. Але все, написане ним тоді, було вилучено під час арешту. Намагався писа­ти і в таборах ГУЛАГу, та під час перевірок тут все знищувалось. Не займатися літературною творчістю не міг і після визволення з та­борів. Написані ним вірші поширювалися підпільно не під власним прізвищем, а під псевдонімом Рудан Майданський. Так упорядкував в ма­шинописі збірку громадянської лірики під назвою "Вибух душі", інтимної — "На крилах волі". До 60-ї річниці історичної битви на Красному Полі під Хустом (1999) створив поему "Трагедія Кар­патської України", жанр якої визначив як історико-літературна хро­ніка.

Безсмертному Тарасу

Ти відчайдушно йшов до бою,

Безсмертний наш Тарасе,

Ми гордимось тепер тобою,

Бо ти поклав нам трасу,

Якою з темряви до світла

Прямуємо в прекрасне,

Щоб Україна пишно квітла,

І багатіла рясно.

Віддав ти все, що мав, народу,

Свою безсмертність і життя,

Дороговказ поставив роду

В його щасливе майбуття,

Незгасну запалив зірницю,

Розвіяв пітьму ночі,

Води живої дав криницю,

Відкрив незрячим очі!