четвер, 3 квітня 2014 р.

Поетична шевченкіана Виноградівщини


Шуба Антон Михайлович

Присвячується 200-річчю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка

Народився   25  липня  1933  року  в  селі  Сасово  Виноградівського  району  в  багатодітній  сім’ї. Навчався в Сасівській загальноосвітній школі. Після закінчення школи працював  трактористом в колгоспш  «Україна», потім доля закинула його в одну із шахт Донецької області.
В 1959 році повернувся з Донеччини  працював педагог-організатором у загальноосвітній школі с.Пушкіне.У  1960 році переведений  в  Теківську восьмирічну  школу  вчителем  фізкультури  і  співів. Вступив в 1961 році в  Ужгородський державний університет на історичний факультет. З  1966  року по 1981 – працює заступником директора по навчально-виховній роботі Теківської восьмирічної  школи, з 1982 року- голова Теківської сільської ради. З  1987  року повертається працювати заступником  директора  по  навчально-виховній  роботі Теківської восьмирічної  школи, де і працював  до виходу на  пенсію. 
 На даний час є головою  первинної організації  ветеранів України с. Теково і с.Гудя.




Ювілейне двохсотріччя
Відзначає цього річчя
Наша Україна-ненька
Сина славного Шевченка.


Народивсь в селі Моринці
В чотирнадцятому році
В дев’ятнадцятім столітті
В неспокійний час  світі.

Поневолені народи
Вперто рвуться до свободи.
Рвуться збройними шляхами
І словесними думками.

Ріс тарас в тяжкій неволі,
Панської зазнав сваволі,
Із дитинства сиротою
Залишився із бідою

Важко сироті в неволі:
Пас Тарас ягнята в полі,
З пастушка іде в прислуги
«Козачком» до недолуги.

Ненависницька натура
Енгельгардта-самодура
Принесла Тарасу кривди
Й підштовхнула до свободи.


Змалку виявив бажання
До навчання й малювання.
Крадькома став малювати
Й перші віршики складати.

Переїзд до Петербурга
Здійснює й Тарас-прислуга
Тут і стався злам у долі-
Вихід кріпака з неволі.

Здібного до малювання
Направляють на навчання,
Щоб з художника-прислуги
Мати зиск з його услуги.

Панський намір не відбувся -
Лотерейний викуп збувся.
Звільнений іде з кріпацтва
В Академію мистецтва.

У кріпацькій ще неволі
Душу вилити у слові
Потяг мав непереборний,
Лиш на волі став поборний.

В Академії мистецтва
Поряд з працею малярства
Душу виливає в слово
Що лягло в рядки віршово.



Думи про тяжку неволю
Душу вразили до болю.
Закликав до непокори,
До сокири й недовіри.

За прожитий час в кріпацтві
Сам зазнав життя у рабстві.
Тож народним від природи,
Визнали його народи.

Полюбив ти Україну
Як син матір любить рідну.
Як тебе нам не любити –
Шлях до волі зміг розкрити.

Геніального поета
Знає вся земна планета.
З «Кобзаря» вірші вивчаєм
І пісні твої співаєм

У піснях живеш ти з нами
З мелодійними словами.
Душі наші ти чаруєш
І натхнення нам даруєш.

В кожнім домі ти віками
На портреті,що руками
Вишивають наші мами.
В серці вічно будеш з нами.

Славнозвісного Шевченка
Славить Україна-ненька,
Що став речником й пророком,
А «Кобзар» - для всіх уроком..

Немає коментарів:

Дописати коментар